Про мученицьку кончину Предтечі Господнього в 32 році після Різдва Христового оповідають Євангелія від Матфея і Марка
Після Хрещення Господнього святий Іоанн Хреститель був ув’язнений Іродом Антипою, одним із чотирьох правителів, правителем Галілеї. (Після смерті Ірода Великого римляни поділили територію Палестини на чотири частини й у кожній частині поставили правителем свого ставленика. Ірод Антипа отримав від імператора Августа в управління Галілею). Пророк Божий відкрито викривав Ірода за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, він беззаконно співмешкав з Іродіадою, дружиною свого брата Філіпа. У день свого народження Ірод влаштував бенкет для вельмож, старійшин і тисячоначальників. Дочка Іродіади Саломія танцювала перед гостями й сподобалася Іроду. На знак вдячності дівчині він присягнувся дати все, чого вона попросить, навіть до половини свого царства. Підступна танцівниця за порадою своєї злобної матері Іродіади попросила негайно подати їй на тарілці голову Івана Хрестителя. Ірод засумував. Він боявся Божого гніву за вбивство пророка, якого сам раніше слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Але через гостей і необережну клятву він наказав відрубати голову святому Іоанну й віддати Саломії. За переказами, уста мертвої голови проповідника покаяння ще раз відкрилися й промовили: «Іроде, не годиться тобі мати за дружину Філіпа, твого брата». Саломія взяла блюдо з головою святого Іоанна й віднесла своїй матері. Несамовита Іродіада проколола язик пророка голкою й закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Ірода Хузи, поховала святу голову Іоанна Хрестителя у глиняній посудині на горі Єлеонській, де Ірод мав власну ділянку землі (знахідка святої голови відзначається 24 лютого). Святе тіло Іоанна Хрестителя тієї ж ночі забрали його учні й поховали в Севастії, там, де сталося злодіяння. Після вбивства святого Іоанна Хрестителя Ірод продовжував правити ще деякий час. Понтій Пілат, правитель Юдеї, послав до нього зв’язаного Ісуса Христа, над яким він насміхався.

Божий гнів обрушився на тих, хто наважився погубити пророка. Саломія переходила взимку річку Сікоріс і провалилася під лід. Вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно до того, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцюючи, робила безпорадні рухи в крижаній воді. Так вона висіла доти, доки гострий лід не перерізав її шию. Голову її, відрізану гострою крижиною, принесли Іродові та Іродіаді, як колись принесли їм голову Іоанна Предтечі, а тіло так і не знайшли. Аравійський цар Арефа, щоб помститися за безчестя своєї доньки, дружини Ірода четвертовласника, повів свої війська проти нечестивого царя і завдав йому поразки. Римський імператор Гай Юлій Цезар Калігула (37–41 рр.) у гніві заслав Ірода разом з Іродіадою в ув’язнення до Галлії, а потім до Іспанії. Там їх поглинула земля, що розверзлася.
 
На згадку про Усікновіння глави святого Іоанна Хрестителя Церквою встановлено свято і суворий піст, як вираз скорботи християн через насильницьку смерть великого Пророка.